Якість високоякісних виливків для верстатів значно впливає на продуктивність механічних виробів, і на цю якість впливає багато факторів. Оскільки неможливо відрізнити якість литва, просто дивлячись на його поверхню, давайте дослідимо, як визначити, чи відповідає стандартам якості відливка високоякісного верстата.
1. Випробування на проникнення рідини (LPT):
Цей метод використовується для виявлення різноманітних відкритих поверхневих дефектів у виливках для верстатів високого класу, таких як поверхневі тріщини або отвори, які важко помітити неозброєним оком. Поширеною формою цього є проникаюча перевірка за допомогою барвника: кольорова рідина з високою проникаючою здатністю (зазвичай червона) наноситься на поверхню (часто шляхом занурення або розпилення) і просочується в будь-які відкриті дефекти. Після видалення надлишків рідини наноситься швидковисихаючий проявник. Пенетрант, що потрапив у дефекти, витягується, забарвлюючи проявник і виявляючи форму, розмір і розподіл дефектів. Іншим варіантом є флуоресцентний проникаючий тест, який вимагає спостереження під ультрафіолетовим (УФ) світлом; цей метод забезпечує вищу чутливість, ніж стандартна перевірка на основі барвника.
2. Випробування вихровими струмами (ECT):
Ця методика підходить для виявлення підповерхневих дефектів у виливках верстатів, як правило, на глибині до 6–7 мм. Є дві основні конфігурації: метод котушки зонда (розміщення) і метод окружної котушки (прохідний). Коли виливок поміщають біля котушки, що проходить змінним струмом, змінне магнітне поле, що виникає, індукує електричні струми, відомі як «вихрові струми», які протікають у виливку перпендикулярно до поля збудження. Ці вихрові струми створюють власне магнітне поле, яке протистоїть початковому полю, тим самим змінюючи імпеданс котушки. Якщо дефект присутній, електричні характеристики вихрових струмів спотворюються, сигналізуючи про наявність дефекту. Основним обмеженням вихрового струму є те, що воно не може безпосередньо показати точний розмір або форму дефекту; зазвичай він визначає лише поверхневу локалізацію та глибину дефекту. Крім того, його чутливість для виявлення дрібних відкритих поверхневих дефектів у заготовці нижча, ніж у тестування пенетрантом.
3. Магнітопорошкове тестування:
Для виливків високоякісних верстатів магнітопорошковий тест підходить для виявлення поверхневих дефектів, а також дефектів під поверхнею, розташованих на глибині кількох міліметрів. Для цього методу потрібне обладнання для намагнічування постійним струмом і магнітні частинки. Обладнання для намагнічення використовується для створення магнітного поля на внутрішній і зовнішній поверхнях виливка, тоді як магнітні частинки, нанесені в сухому вигляді або у вигляді суспензії, використовуються для виявлення будь-яких дефектів. Коли магнітне поле прикладається до певної ділянки виливка, будь-які дефекти в межах цієї намагніченої зони призведуть до витоку магнітного потоку. Коли застосовуються магнітні частинки (або магнітна суспензія), вони притягуються до цих полів витоку, тим самим виділяючи дефекти. Під час процесу перевірки напрямок намагніченості необхідно змінювати, щоб забезпечити можливість виявлення дефектів незалежно від їх орієнтації. Ці методи можна використовувати для перевірки якості виливків верстатів.
